Дипломатичний протокол

Активна участь України, як і будь-якої іншої держави, у міжнародному спілкуванні вимагає дотримання певних загальновизнаних правил, традицій і умовностей, сукупність яких називається дипломатичним протоколом.
У вітчизняній і зарубіжній літературі зустрічається багато визначень поняття "протокол", як правило, у вигляді словосполучення "дипломатичний протокол". Слово "протокол" походить від грецького protokollon {protos - перший, koila - клеїти).
Термін у своєму сучасному значенні почав використовуватися з часів Віденського конгресу (1815 p.). Участь у засіданнях Конгресу, різних урочистостях, прийомах монархів, міністрів, видатних політичних діячів, представників аристократії та генералітету, дипломатів створювала проблеми із визначенням старшинства, що вимагало чіткої документальної регламентації цього питання - "протоколювання".

Найбільш докладне визначення поняття "дипломатичного протоколу" дає Українська дипломатична енциклопедія: "Дипломатичний протокол - сукупність загальноприйнятих норм, правил, традицій і умовностей, яких дотримуються уряди, державні установи, відомства закордонних справ, дипломатичні представництва, місії та представництва при МО, офіційні особи та члени їх родин у міжнародному спілкуванні'.

Міждержавні норми спілкування, у тому числі протокольні, почали складатись з появою державних утворень, оскільки існувала потреба у виробленні правил, умовностей поведінки, які б забезпечували можливості ефективного міждержавного спілкування. У наш час у міждержавному спілкуванні бере участь близько 200 країн, які мають власні національні, культурно-історичні, релігійні, мовні особливості.
Можна стверджувати, що жодна із форм діяльності в міждержавному спілкуванні не обходиться без дотримання правил протоколу. Чітке дотримання протокольних норм обов'язкове при визнанні нових держав, встановленні дипломатичних відносин, під час призначення глав дипломатичних представництв, вручення вірчих і відкличних грамот. Згідно із нормами дипломатичного протоколу здійснюються дипломатичні візити, проводяться бесіди, переговори, підписуються міжнародні договори, організуються зустрічі та проводи офіційних делегацій, скликаються міжнародні наради, конференції, здійснюється реагування на різного роду святкові, а також траурні події в іноземних державах. Відповідно до вимог протоколу проводяться дипломатичні прийоми, ведеться дипломатичне листування, представницька робота з дипломатичним корпусом.
Норми дипломатичного протоколу за своєю суттю є універсальними. Для всіх країн незалежно від їх соціально-економічного ладу і політичної, економічної та військової могутності діють однакові протокольні правила й норми. В їх основі лежить визнання державного суверенітету, рівності, повага до незалежності й територіальної цілісності держави, невтручання у її внутрішні справи. При всіх відмінностях у взаємовідносинах між державами загальновизнано, що кожний дипломат користується в країні перебування однаковими привілеями й імунітетами у відповідності до його рангу. З іншого боку, всі дипломати зобов'язані поважати протокол країни перебування. Аналогічно різниця між ритуалами зустрічі вищих посадових осіб іноземних держав у тій чи іншій країні визначається різницею державних посад, які вони обіймають, а не тим, яку країну, велику чи малу, вони представляють.
Норми дипломатичного протоколу базуються на принципі "міжнародної ввічливості", який передбачає шанобливе й поважне ставлення до всього, що символізує і представляє державу. Під міжнародною ввічливістю розуміють акти добросусідства, дружелюбності, гостинності, підкресленої поваги, а також скасування формальностей, надання пільг, привілеїв та послуг іноземним державам та їхнім громадянам не в силу вимог міжнародно-правових норм, а з доброї волі держави, яка здійснює такі акти. Міжнародна ввічливість не допускає жодних образливих дій по відношенню до інших держав, їхніх представників, державних символів.
Загальновизнаним принципом міждержавних відносин є принцип взаємності, відповідно до якого держави повинні будувати відносини між собою на взаємовигідній, рівноправній основі, з урахуванням законних інтересів іншої сторони. Прийнявши представника іноземної держави у себе в країні не на належному рівні, важко розраховувати на вияв гостинності до свого представника за кордоном. На основі взаємності держава може вживати належні заходи у відповідь на будь-яку акцію з боку іншої держави (залежно від характеру цих акцій).

Дипломатичний протокол слід розглядати не лише як кодекс міжнародної ввічливості, але і як важливий тонкий політичний інструмент дипломатії, підпорядкований цілям і завданням зовнішньої політики.